Стійкість колірних характеристик відбитків із плином часу визначаються, головним чином, хімічною природою пігменту, що міститься в друкарській фарбі. Зокрема, пігмент повинен мати високу інтенсивність забарвлення відносно матеріалів, що задруковуються, та бути хімічно стабільним і твердим за нормальних температур. Сучасні розробки та вдосконалення органічних і неорганічних пігментів направлені на увиразнення декоративних властивостей відбитків і способів захисту продукції від підробки. Тому актуальним є проведення аналізу сучасного асортименту пігментів і їх властивостей. Метою роботи є аналітичний огляд сучасного стану пігментів із розробкою їх класифікації. На підставі вивчення науково-технічних джерел та інформаційних публікацій фірм-дистрибуторів лакофарбових матеріалів, розроблено класифікацію пігментів (див. рис.). Так, у наведеній класифікації пігменти поділяють за такими ознаками: хімічним складом і походженням, кольором, призначенням, дисперсністю, впливом на корозійні процеси, стійкістю до зовнішніх чинників, структурою. Найбільш поширеними наповнювачами для формування матового ефекту поверхні або ахроматичного білого кольору є неорганічні білі пігменти: ZnO, ТіO2, ВаSO4, А1(ОН)3. Завдяки науковій роботі, що проводиться у Видавничо-поліграфічному інституті, широке вивчення мають металізовані пігменти для лакофарбової продукції у вигляді порошків, одержаних механічним подрібненням металів і їх сплавів. Для імітації срібла беруть алюмінієві пігменти, золота й бронзи — алюмінієві, що підфарбовані прозорим кольоровим лаком або латунні пігменти. Крім цього, є нове покоління вакуумно-металізованих пігментів (Vacuum Metalized Pigment, VMP), які, за відбивною здатністю можна порівняти з фольгою гарячого й холодного тиснення та металізованими матеріалами. Справжньою новинкою останніх років є розробки абсолютно поглинаючих пігментів. Досліджуючи тематичні наукові джерела, було визначено, що найкращим прикладом є чорна фарба, для виготовлення якої використовують як пігмент технічний вуглець (сажу) з коефіцієнтом поглинання 95–97 %. Особливістю цього пігменту є висока стійкість до дії води, кислоти, лугу та інших розчинників. Встановлено, що особливість отримання імітації поглинаючої поверхі відбувається за рахунок переходу променів світла з різних середовищ, а отже й змінюється швидкість світла. Різниця коефіцієнтів заломлення пігменту змінює світлові промені заломлення. Отже, чим вища міра дисперсності пігменту, тим більша кількість променів світла відіб’ється від поверхні. Забарвлення пігментів виникає завдяки вибірковому поглинанню кристалічною решіткою пігменту хвиль тієї чи іншої довжини. У результаті пігмент здається забарвленим у колір, який доповнює поглинений. Згідно аналізу, найбільш поглинаючими пігментами є синтетичні. З них найчастіше використовують: пігмент блакитний фталоціаніновий, пігмент зелений, мілорі — це певна суміш фероціанідів заліза й калію, та металеві пігменти — грубодисперсні порошки, які одержують подрібненням металів або сплавів. Для захисту виробів від підробки та з метою формування декоративного ефекту використовують термохромні пігменти, що змінюють свій колір під дією різкої зміни температур. В основі виробництва термохромних пігментів лежить технологія рідких кристалів. Завдяки тому, що рідкі кристали зберігаються в оболонці капсул, що є поверхнею поділу фарбової системи, термохромну фарбу допустимо використовувати з іншими лакофарбовими матеріалами, наприклад, з прозорим лаком, акриловою фарбою тощо. Зазначені в класифікації природні фарбуючі речовини мінерального, тваринного, рослинного походження переважно відносяться до барвників, які є розчинними та не зберігають стійкості до світла тривалий час, проте можуть бути використані для екологічно чистих фарб.